Творчий доробок Пелагеї Іванівни Глущенко (1908–1983), Заслуженого майстра народної творчості України, – невід’ємна частка петриківської мистецької школи. Народилася вона в с. Петриківка в родині сільського столяра. Її батько майстрував скрині та віялки, а добре відома вже тоді художниця Тетяна Пата розмальовувала їх пишними квітами. Дівчину тягло присвятити своє життя мистецтву, але її мрія здійснилася лише у 1937 році, коли майстрині йшов 31-й рік. Вона їде до Києва, стає ученицею школи народних майстрів і швидко виділяється серед інших своєю талановитістю. Разом з Галиною Павленко Пелагея Глущенко розписує павільйон України на Всесоюзній сільськогосподарській виставці.
Продемонструвавши неабиякий хист до монументальних робіт, майстриня все ж весь свій творчий запал вкладала в станкові розписи. І саме тут, як вважають дослідники її творчості, виявила силу свого таланту.
Основним інструментом у її роботах є пензлик з котячої шерсті («кошачка», як кажуть петриківці), яким художниця володіла досконало. Вона працювала яєчною темперою, що має прозорість, дуже часто зверталася до кольорового тла. Майстриня не використовувала етюдів або ескізів. Свій творчий задум вона виношувала в уяві і, коли він остаточно визрівав, переносила його на папір, не допускаючи ніяких виправлень або переробок.
У творчості П. Глущенко присутні, перш за все, традиційно відомі рослинно-орнаментальні мотиви. Це типова «квітка», яка складається з однієї стеблини, на якій росте одна, дві або частіше три квітки. Кожна з них може бути різного виду та кольору. Малюнок доповнюється декількома розквітлими пуп’янками та різноманітним листям. Художниця свідомо обмежувала себе єдиною композиційною схемою «квітки» та подібною до неї схемою «бігунця», спрямовуючи свій творчий хист на виявлення безмежних варіантів квітково-орнаментальних мотивів.
П. Глущенко багато працювала в оформленні книжок та у створенні ескізів для тканин. Майстриня багато років присвятила викладанню петриківського розпису в художніх навчальних закладах Києва.
Картини
