Дивовижні квіти, птахи, що їх виписують майстри кошачкою (спеціальним пензликом із котячої шерсті) та пальцями, зачаровують світ.
Українське народне декоративне мистецтво – петриківка – виникло за часів запорізького козацтва і до наших днів захоплює світ неймовірністю образів, кольористикою та символізмом.
Ця краса, занесена до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, народилася на Дніпропетровщині в селищі Петриківка.Донині там живуть видатні майстри петриківського розпису, а у школах Петриківського району обов’язково навчають цього унікального мистецтва.
Дістатися до Петриківки від Дніпропетровська можна за 50 хв, однак туристам там немає де зупинитися. Як варіант – можна домовитися про нічліг із місцевими жителями або ж, завершивши свою культурну програму, ввечері повернутися до великого міста.
Подивитися у селищі є на що: там діє декілька музеїв петриківського розпису, є монумент петриківській цибулині, розписані автобусна зупинка і 120-метровий паркан, що занесений до Книги рекордів України.
Також можна завітати до так званих зелених садиб, до речі, їх кількість цього літа має збільшитися. При цьому потенціал селища як туристично-культурного осередка не використовують сповна.
Тож група людей із Асоціації майстрів народного мистецтва України взялася своїми силами змінювати прикру ситуацію, започаткувавши проект “Петриківка. Restart”.
Улітку цього року в селищі розпишуть сім будівель, котрі стануть окрасою Петриківки. Плани на майбутнє куди грандіозніші – за кілька років планують розписати все селище. Наразі куратори шукають волонтерів, спонсорів, майстрів для участі в проекті, хоча вже є деякі охочі долучитися до творення краси.
Ігор Лісний, арт-менеджер проекту, мешканець Петриківки
Цей проект дасть Петриківці новий стимул до розвитку туристичної галузі. Наразі сюди приїжджають туристи – за рекомендаціями чи дізнавшись загальну інформацію про яскравий, квітковий петриківський розпис. Та прибувши до селища, потрапляють у пострадянську місцину.
Звісно, туристів запрошують до музеїв, де можна побачити петриківку. Однак загальне враження від селища не таке позитивне, як від самого розпису. Тому наш проект спрямований на привернення уваги не тільки туристів, а й інвесторів, адже Петриківку потрібно розбудовувати.
Ніна Бурневич, куратор проекту
Минулого року в березні я вперше відвідала с.Петриківка. Це цікава місцина, де колись жили козаки, де вони перебували в холодну пору року. Ця земля просякнута козацьким духом. Однак загалом селище виглядає звичайно.
Попри те, що у ньому на сьогодні живе 230 майстрів петриківського розпису, там фактично немає розмальованих будівель. Але ж люди уявляють це селище казкою, а як може бути інакше в місці, де народився такий чарівний розпис.
Тож ми вирішили розписати селище впродовж кількох років – тоді воно відповідатиме своїй назві. Таким чином, ми вплинемо і на рівень туризму, і на рівень життя тамтешніх селян, зокрема художників, адже серед них є багато безробітних.
Деякі майстри працюють в експериментальному цеху, а багато хто більше не займається петриківкою, фабрику “Дружба”, де працювало понад 400 художників, закрили.
Цього літа ми хочемо почати роботу над різними будівлями одночасно – тоді реалізуємо проект за декілька тижнів. А далі плануватимемо його продовження. Якщо розписати це селище, воно зазнає слави не тільки в Україні, а й у світі – і Петриківка цього варта.
Приблизно так прикрасять будівлі в межах проекту “Петриківка. Restart”
Автовокзал
Будинок культури
Придорожнє СТО
Адміністрація
Дитячий садок
Олійниця
Фото: Ігор Лісний
Джерело: espreso.tv