Василь Соколенко

HzsWTXnpfH4

Біографія

Василь Іванович Соколенко ( народ 1922 р.) – Заслуженний майстер народної творчості, закінчив Петриківську школу декоративного малювання за  спеціальністю в Тетяни Пати.

У обласному будинку народної творчості в Дніпропетровську він проводив семінари з майстрами, які залишились після війни, організовував виставки.

З 1971 по 1988 рр  Василь Іванович  працював головним художником на фабриці петриківського розпису. Своїм мистецтвом він стимулював творчий пошук у роботі фабричних майстрів, не давав їм вдаватися до потокових та шаблонних прийомів і методів.

Серед заслуг майстра – відкриття при фабриці Музею історії декоративного розпису, де він зібрав чудові зразки мистецтва як старих, так і сучасних художників Петриківки. Музей орієнтує на високе мистецтво, авторську індивідуальність у руслі традиційної петриківської орнаментики.

Для рисунків В.І.Соколенка характерна не тільки динамічність та деякийнеспокій. Деталі його рослинних композицій контрасні за розмірами: віндуже охоче до великих квітів, що розміщені в центрі композиції,додає маленькі бутони, листя, тоненькі стеблинки і паростки,розміщені довкола. Твори Соколенка, зберігаючи традиційну петркиівськугаму, є контрасними і в співвіднесенні кольорів. Перші його твори такого роду були дуже подібні до книжкової чи  журнальної ілюстрації у рослинно-орнаментальному обрамленні. Спроби стилізувати сюжетний рисунок не приводили до бажаних результатів. Другий шлях рішення тематичної композиції був підказаний творчим досвідом київської групи петриківських майстринь, які зверталися тільки до чисто декоративних засобів вираження. Прагнення звільнитися від використання в графічному сюжетному творі живописного рішення теми можна побачитив  у пізніших роботах митця. В 1959 р. В.Соколенко створив чудовий твір “Зозуля в квітах”(42х30), де й зозуля й квіти однаково динамічні і виконані однаковимизасобами.

У 1972 році В. І. Соколенко  відкриває при фабриці Музей історії петриківського розпису, де він зібрав зразки мистецтва як старших, так і молодих  художників Петриківки. Музей, який Василь Соколенко жартома любовно називав «та це ж Лувру», мав велике значення, тому що орієнтував на високе мистецтво і допоміг зберегти в умовах потокового виробництва кращі якості петриківського орнаменту, авторську індивідуальність більшості творців.

Твори

03 04 05 13 (2) best 01 DSCN5259 (2)_m DSCN5307_m DSCN5313