ІНТЕРВ’Ю: Олена Скицюк про початок реставрації казкових стінописів

Олена Скицюк показує малюнки Марфи Тимченко

У 1979 році в магазині «Казка» у Києві (зараз вул. Велика Васильківська, 54) було створено унікальні  настінні розписи загальною площею 270 м², що зображали сюжети близько 50 казок, переплетених на 35 панно. Розписи були виконані Марфою Тимченко, Іваном Скицюком та Оленою Скицюк з групою помічників у стилі українського народного живопису з використанням петриківської техніки.

Марфа Тимченко (1922 – 2009) народилася у Петриківці, була ученицею Тетяни Пати та однією з найбільш знаних майстринь петриківського розпису. У 1944 році переїхала до Києва, де тривалий час переважно виконувала петриківський розпис на порцеляні, працюючи на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Її творчість у цьому напрямку широко визнана, вона перша з петриківських майстрів отримала звання народного художника України (1977), розписані нею порцелянові вази радянські діячі дарували лідерам інших країн, зокрема Річарду Ніксону, Мао Цзедуну, Фіделю Кастро, Йосипу Тіто. У 1970-х Марфа Тимченко почала створювати також картини у власному цілком оригінальному сюжетно-пейзажному стилі, заснованому на принципах петриківського розпису. Значною мірою саме в цьому стилі були намальовані настінні розписи магазину іграшок «Казка».

Розписи «Казки» були добре відомі кільком поколінням киян і отримали дуже високі оцінки мистецтвознавців, називалися «шедевром декоративного малярства» та «творами монументально-декоративного мистецтва найвищої художньої цінності», а сам магазин – «одним з найоригінальніших і найпривабливіших художніх об’єктів міста». У приміщенні магазину пропонувалося  створити навчально-консультаційний центр з петриківського розпису або музей. Проте у 2002 році розписи зникли під новим «євроремонтом» магазину і протягом 15 років вважалися знищеними. У жовтні 2017 року компанія RedHead Family Corporation, до мережі якої зараз входить магазин «Казка Нова» (сучасна назва магазину), на своєму офіційному сайті розмістила анонс реставрації цих розписів. Як нам стало відомо, до цього залучено останню з нині живих авторів цих творів – Олену Скицюк, а також її дочку, художницю Олену Кулик.

Олена Скицюк – донька художників Марфи Тимченко та Івана Скицюка. Вона народилася 16 січня 1950 року в Києві. Протягом 1968-1973 років навчалася у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва (зараз – Львівська національна академія мистецтва). У 1973-1974 роках працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, оздоблюючи розписом порцеляну, а з 1974 – на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 1978 року – член Національної спілки художників України, з 1993 – також Національної спілки майстрів народного мистецтва України. З 1996 року викладала у Київській дитячій академії мистецтв, а з 2000 – у Інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука. У 2011 році вона, як свого часу і Марфа Тимченко, отримала премію імені Катерини Білокур. В мистецтві Олена Скицюк продовжує творчі ідеї Марфи Тимченко, оздоблюючи порцеляну петриківським розписом і виконуючи оригінальні сюжетні картини.

— Отже, компанія, якій належить магазин «Казка», анонсувала реставрацію розписів, як це сталося і проходить?
Небайдужі люди написали листа Владиславу Бурді, власнику компанії, до мережі якої належить магазин, та розповіли про настінні розписи в приміщенні магазину, заховані під шаром гіпсокартону. За його словами, про розписи він нічого не знав, компанія орендує це приміщення. На момент початку оренди воно вже було відремонтоване власниками, мережею «Дитячий світ», і стіни вже були обкладені гіпсокартоном. Та коли Владислав Бурда дізнався про цінність розписів та їхніх авторів, то виявив бажання зустрітися зі мною, художницею, яка брала участь у розписі магазину, та поцікавився, чи можна їх якось реставрувати.

— Компанія взяла на себе витрати на реставрацію чи Ви робитимете це власним коштом?

Так, компанія люб’язно запропонувала сплатити за реставрацію, якби вони не взяли це на себе, то реставрація була б неможливою. Реставрація зазвичай коштує дорожче, ніж нові розписи. У нас немає ніякої можливості зробити це власним коштом.

— Виходить, що розписи не мають офіційного статусу і їхнє існування залежить винятково від волі орендатора і власника приміщення, чи немає механізму надання їм офіційного статусу пам’ятки, щоб гарантувати подальше збереження?

Так, досі та на цей час, на жаль, вони не мають офіційного статусу і їхнє існування справді залежить від волі орендатора та власника приміщення. Але зараз я в процесі пошуку шляхів для надання їм офіційного статусу пам’ятки, бо немає сенсу реставрувати щось, щоб потім іще якийсь новий власник чи орендар знову понівечив та зневажив стільки сил, праці та духовної краси, яку художники намагаються дати людям, тим більше, що до кінця оренди приміщення компанією Владислава близько двох років.

— У багатьох джерелах писалося, що розписи магазину «Казка» були повністю знищені 2002 року, чи було Вам відомо, що щось збереглося?

Ми дізналися про те, що розписи «пропали», випадково, від знайомої мистецтвознавця. Але що з ними сталося ми не знали, ми думали, що їх зафарбовано, тому й надія в моїх батьків на відродження розписів згасла і вони перестали звертатись за допомогою.

— Скільки саме сюжетних розписів було виконано у «Казці»? Часто згадується цифра 50, чи це точна кількість?

В розписах використано до 50 казок, це правда, але не панно 50, а саме використаних казок для сюжетів. У нас десь є навіть список назв цих всіх казок. В залежності від розташування стін та творчих задумів сюжети переплітаються між собою.

[Згодом ми отримали згаданий список, його наведено нижче, після інтерв’ю]

— На нових фото з магазину видно, що деякі розписи пошкоджені, але загалом збереглися, чи зрозуміло в якому стані інші розписи, чи є такі, що повністю знищені?

З усіх розписів магазину демонтовано гіпсокартон поки що тільки з одної стіни. Вона дуже пошкоджена, вся в маленьких дірках, низ малюнку в деяких місцях дуже оббитий, багато тріщин, а також на стіні знаходилась вентиляційна труба, а над нею залишилась велика наскрізна діра в декілька цеглин. На іншій стіні спробували відкрити маленьку частину, але та стіна довгий час піддавалась затіканню, тому ще більш пошкоджена і поки що ще невідомо, наскільки можливо її відреставрувати. В якому стані всі інші стіни та колони можна тільки здогадуватись, бо все закрите.

— Планується реставрація усіх розписів або тільки частини?

Поки що нам запропонували почати з одної стіни і, що планується в майбутньому, нам не відомо, нам сказали, що так як стелажі з товарами загалом всі стоять під стінами, компанія не може собі дозволити реставрувати зразу велику частину розписів, бо невідомо куди прийдеться розміщувати стелажі, а це буде впливати на торгівлю і не дозволить збирати достатню кількість грошей на виплату орендної плати.

— У Музеї народного мистецтва у Києві зберігаються ескізи розписів «Казки», чи всі ескізи знаходяться там і наскільки вони відрізняються від оригіналів, яку цінність представляють і чи будуть використовуватися при реставрації?
Так, у Музеї народного мистецтва зберігаються всі ескізи розписів «Казки». Ескізи мають цінність загалом, як творча робота, але звичайно розписи на стінах дуже відрізняються, бо ескіз – це ідея, сам задум, а розписи на стінах – то є вже повноцінний розвиток та закінчення цієї ідеї. Розписи мають набагато багатшу деталізацію та більш тонку і віртуозну промальовку. Тому при реставрації ескізи навряд чи можуть стати в нагоді, тут краще в пригоді фотографії стануть, але, можливо, прийдеться щось із них використати для тих частин розписів, з яких не залишилось ніяких фотографій, якщо, звичайно, до тих частин діло дійде.

— Наскільки складно реставрувати розписи технічно, щоб нові відновлені фрагменти не відрізнялися кольором від старих оригіналів? Чи не потребує така робота залучення якихось фахівців з реставрації?
Так, ми будемо залучати до цієї роботи декількох кваліфікованих фахівців – художників–реставраторів. Бо є багато специфічних моментів в цій роботі, які, крім них, ніхто не зробить. Коли реставратори зроблять всі необхідні маніпуляції та дадуть команду, підключимось я та Оленка Кулик, моя дочка, для художніх робіт. Можливо, якщо обсяг художньої роботи виявиться великим для нас двох, то будемо залучати кваліфікованих художників, також добре обізнаних в петриківському розписі.

Так як ми будемо співпрацювати з реставраторами, то маємо надію на те що доб’ємось того, щоб колір нових і старих фрагментів відрізнявся мінімально.

— Велика колекція картин Марфи Тимченко зберігається у Вашій родині, розкажіть про виставки і чи не планується створення постійної експозиції?

Ми намагаємось брати участь у виставках постійно. Також минулого року відбулась велика родинна виставка, організована благодійним фондом Святого Миколая у музеї Лесі Українки. Цього року планувалася ювілейна виставка до 95-річчя Марфи Тимченко та 110-річчя Івана Скицюка, але, на жаль, не відбулась, бо зараз дуже складно організовувати такі масштабні заходи. Постійна експозиція поки що тільки у вигляді мрії про створення музею М. Тимченко та школи або консультаційного центру з петриківського розпису. На звернення з цього приводу нам запропонували приміщення, в якому треба за власні кошти робити капітальний ремонт та сплачувати оренду. На жаль, такої можливості в нас немає.

— А зараз проходять чи плануються якісь виставки?

Зараз проходить невеличка виставка в бібліотеці «Деміївська» Голосіївського району Києва, на проспекті Голосіївському, 46/1, але там лише близько 25 робіт нашої родини. Інші роботи зберігаються родиною. Про подальші плани щодо виставок поки що конкретної інформації немає.

— Чим Ви займаєтесь як художник останнім часом, які проекти реалізували?

Декілька останніх років моїм головним проектом є робота над розписом порцелянових виробів, в основному це блюда або вази. Це дуже цікава робота, але вимагає досить багато часу. Одна ваза може зайняти біля 2-ох місяців роботи. Також я проводжу заняття з петриківського розпису для бажаючих, у галереї «Світлиця» на вулиці Лаврській, 21. Навчаю техніці розпису, композиційним основам та кольорознавству.

— Як Ви ставитеся до українського народного мистецтва, яке є сьогодні, та, зокрема, до сучасного петриківського розпису?

Наша родина шанує творчість та вболіває за долю митців сучасного народного мистецтва та майстрів петриківського розпису, які плекають та зберігають традиції і професійні якості, підтримуючи цим високий культурний рівень країни. Я митець, а не мистецтвознавець, тому, можливо, і не зможу красномовно висловити свої враження, але мені приємно бачити, що завдяки тому, що кожен з сучасних майстрів має все ж таки свій власний почерк, характер та уявлення, петриківський розпис збагачується новими елементами з тих же самих традиційних мазків, цікавими композиційними рішеннями та комбінаціями кольорових гам, а отже розпис має і свій розвиток також. Саме мені хотілося би, щоб сучасне мистецтво розпису було не тільки орнаментальним (прикрашальним) декором, яке вражає глядача професійністю відпрацьованої техніки і досконалими знаннями, але іще більше наповнювалось сюжетними, так би мовити, оповідальними творами, з зображенням думок або спогадів, які передають стан душі митця, та набувало характеру більш самостійного мистецтва. Адже художник своїми творами має не тільки розказувати про красу, він має творити образну оповідь, яка передавала би знання про його культуру, духовні цінності його оточення, і це мають бути не тільки символічні речі, але й події або сюжети, гармонійно та цікаво стилізовані, згідно з мовою розпису.

Список розписів магазину іграшок «Казка», згідно з проектною документацією

Розписи на стінах за годинниковою стрілкою:

1. «Руслан і Людмила» (30,5 м²)

Три поєднанні панно площею 54,6 м²:

2. «Снігова королева» (та ін.)
3. «Семеро гайворонів»
4. «Горбоконик» (та ін.)

Три поєднанні панно з переплетеними сюжетами площею 29,4 м²:

5. «Золота рибка»
6. «Цар Салтан»
7. «Золотий півник»
8. «Коза-дереза» (3 м²)

Три поєднанні панно площею 23,7 м²:

9. «Вовк і семеро козенят»
10. «Царівна-жаба»
11. «Пан Коцький»
12. «Кицькін дім» (10,1 м², окремо у кімнаті відпочинку)

Розписи на сторонах 6 колон:

13. «Кожум’яка» (6,5 м²)
14. «Кіт і півник» (7,9 м²)
15. «Ведмідь і бджілки» (5,6 м²)
16. «Білочка» (1,9 м²)
17. «Муха-Цокотуха» (2,9 м²)
18. «Івасик-Телесик» (4,8 м²)
19. «Сопілка» (4,8 м²)
20. «Курочка Ряба» (2,9 м²)
21. «Білочка з горіхами» (2,9 м²)
22. «Айболить» [1] (4,8 м²)
23. «Сорока-ворона» (4,8 м²)
24. «Ріпка» (2,9 м²)
25. «Вовк і кіт» (2,5 м²)
26. «Два півники горох молотили» (4,8 м²)
27. «Вовк і ягня» (2,5 м²)
28. «Язиката Хвеська» (2,5 м²)
29. «Крокодил Гена» (4,1 м²)
30. «Чапля і журавель» (4,8 м²)
31.  «Айболить» [2] (4 м²)
32.  «Курочка з курчатами» (2,5 м²)
33.  «Ходить гарбуз по городу» (4,5 м²)
34.  «Колобок» (4 м²)
35. «Невидимі» (2,45 м²)

 

Також окремо були вкриті класичним петриківським розписом велика піч (20,8 м²) та інші поверхні площею 7,4 м². Загальна площа розписів у магазині «Казка», згідно з документацією, складала 270,85 м².

Детальніше про настінні розписи магазину “Казка” на Вікіпедії

Більше світлин розписів  тут