Далеко за межами України відомі імена народних майстрів села Петриківки Дніпропетровської області. Ажурний, графічний орнамент, що в минулому розвивався як настінний розпис та декор побутових предметів, сьогодні широко використовується в художній промисловості, книжковій графіці, оформленні та багатьох інших сферах.
Чарівна петриківська квітка розквітла на чудовій фарфоровій вазі, гарним візерунком лягла на шовкову тканину, дорогоцінним самоцвітом загорілася на лакованій поверхні сувенірної скриньки. Своєрідний орнамент петриківців має давні традиції, свою пластичну мову, техніку та свій арсенал художніх засобів.
Поступово з петриківських селян виділилася група напівпрофесійних майстрів, котрі розписували не тільки інтер’єри будинків, а йі скрині, народні музичні інструменти, посуд та інше домашнє начиння, а на початку ХХ століття почали виготовляти паперові «мальовки». Ці вироби продавали на місцевому базарі, а також вивозили в інші області. Побутові речі з петриківським розписом, що знаходяться в музеях, відносяться до XVIII—XIX ст. Сучасний орнамент характеризується перш за все як рослинний, переважно квітковий.
Він базується на уважному вивченні реальних форм місцевої флори і відтворенні на цій основі фантастичних, неіснуючих в природі форм квітів (наприклад «цибульки» або «кучерявки»). Широко використовуються в петриківці мотиви садових (георгіни, айстри, тюльпани, рози) та лугових (ромашки, васильки) квітів та ягід – калини, клубники, винограда. Характерно також зображення акантового листка, що називається «папоротником», бутонів і перистого ажурного листя. Схожі мотиви можна зустріти і на речах, що колись належали запоріжським козакам.
Для петриківських орнаменталістів характерні надзвичайно точний окомір та дивовижна спритність руки – всі майстри малюють без попереднього наміченого контура, не користуючись жодним мірильним інструментом. Віртуозність виконання досягається письмом за допомогою тоненького пензлика з кошачої шерсті. Крім пензля, петриківчани застосовують сухі стеблини, трісочки, а ягоди малюють просто пальцем. Петриківські майстри використовують для розпису на папері яєчну темперу, в настінному розпису – гуаш, на дереві переважає підлаковий розпис олійними фарбами.
Основними традиційними композиційними сюжетами петриківського розпису є декоративні панно, що часто нагадують мануфактурні килими XIX ст., «вазон», «букет», окрему «гілочку» і «фриз». Ці види композицій використовувалися в настінному розписі як компоненти архітектурного декору інтер’єра. Петриківський розпис це феномен народного українського декоративного мистецтва. В 2013 році “петриківка” включена в Репрезентативний список нематеріальної культури людства ЮНЕСКО.